Наш фонд опікується цим хлопчиком з листопада 2020 року. У нашого підопічного, 4-річного Адама Бабича, дитячий аутизм. Народився Адамчик цілком собі здоровим малюком, хоча пологи були тривалими й дуже важкими, у дитини було подвійне обвивання пуповиною, лікарям довелося поборотися за його життя. Відхилення в розвитку проявилися коли пора було починати говорити, мови немає досі, а йому скоро п'ять років, батьки не розуміли, що з ним не так. Звернулися до психолога, вона відразу визначила що з малюком, і порекомендувала проконсультуватися по встановленню діагнозу у психіатра Інституту психіатрії МОЗ України м. Київ, де і був поставлений діагноз. Нещодавно Адаму дали інвалідність. Він ходить в спеціалізований дитячий садок і періодично відвідує Нікопольський спеціалізований центр медико-соціальної реабілітації дітей. Адамчик живе у своєму світі — мультфільмів (у його голові). Йому так простіше. Він замкнутий. Будь-яка негативна емоція — це зрив, тривога, а іноді й агресія. Адам дуже відстає в розвитку від своїх однолітків, його батькам і шістнадцятирічному братові важко з ним в спілкуванні, вони його не розуміють, тільки здогадуються, та і сам Адам не все розуміє. За рекомендацією психіатра хлопчикові необхідно пройти річний курс лікування препаратом Абікса (мемантину гідрохлориду), вартість однієї упаковки якого 1700-1800 гривень, це на місяць приймання. На жаль, сім'я сплатити його самостійно не може. Сім'я зі скромним достатком , бюджет якої складається з невеликої соціальної допомоги по інвалідності та зарплати мами, що працює на пів ставки санітаркою в аптеці, папа — священник в сільському храмі. Батьки намагаються якомога більше проводити час з синочком, оскільки він не самостійний, за ним потрібен постійний нагляд і обслуговування. Друзі, допоможімо цій сім'ї стати частиною нашого світу. Будь-яка сума пожертвування дуже важлива. Не залишайтеся осторонь — допоможіть Адаму.

Знайомтесь з дівчатами близнючками - Вікторією та Веронікою. Дівчатам 17 років. Дізнавшись про довгоочікувану вагітність, родина була дуже щасливою, адже їх чекала подвійна радість. Але вони навіть не підозрювали, що їх життя розділиться на "до" та "після", і сім'я буде змушена боротися за здоров’я своїх донечок. На перший погляд, звичайний грип, яким хворіють всі діти та дорослі, вніс свої корективи. Ще маленькими, в 3 роки, дівчатка перехворіли на грип. Через високу температуру, вони втратили слух та взагалі перестали розмовляти. З того часу у родині почалась боротьба за здоров’я та повернення слуху маленьким дівчатам. Мама возила своїх донечок по всій країні, до різних лікарів та професорів. Сім'я Грабчук дуже дружня та любляча. Батьки віддають все, що тільки можна, для своїх янголят, щоб тільки допомогти та організувати кращі умови для життя. Дітям поставили діагноз - двостороння сенсоневральна туговухість 2 ступеня. Є державна програма, яка безкоштовно надає один апарат на дитину, але дівчатам потрібно 4 штуки. У безоплатних апаратах діти нічого не чули та не говорили. Батьки були змушені придбати якісні апарати. У чотири роки Вікторія та Вероніка почали краще розбирати звуки та почали трохи розмовляти. Але це все завдяки титанічній праці батьків. Потрібно було все починати з нуля. Мама Тетяна, в зошиті клеїла картинки,щоб вивчити з доньками кожну букву, кожне слово. До 4 класу мама взагалі не могла працювати, займалась дітьми, возила їх по садках, школах, спортивним і художнім гуртках. Дівчатам дуже допоміг садок для глухих у місті Дніпро. Діти за 2 місяці занять почали читати. Але через деякий час апарати треба було знов посилювати. І не через держану програму, а власними зусиллями. З новими апаратами діти стали краще говорити й розпізнавати різні звуки та шуми. Мама дівчат має 3 групу інвалідності, хронічний пієлонефрит єдиної нирки. До всіх проблем зі слухом дівчатам додається діагноз Синдром Ашера (Ushera) - це рідкісне складне захворювання з багатьма симптомами, але основним є прогресуюча втрата зору. Дівчата дуже талановиті художниці, перемагали у багатьох Всеукраїнських, Міжнародних, міських конкурсах. Випущені дві книги з їх ілюстраціями, присвяченими легендам Нікополя «Маленький скіф», «Козаки Сполом» (автор Сергій Кустов). Дівчатка займалися настільним тенісом і мають багато відзнак та дипломів. Але поганий слух вносить свої корективи в навчанні і їм важче ніж звичайним дітям. Незважаючи на це, вони дуже багато чого досягли своєю завзятістю. Зараз батьки рятують зір, намагаються зупинити процес. Влітку дівчата у клініці Філатова пролікували очі, всі свої запаси родина вичерпала. Лікування дороговартісне, до всіх призначень лікаря треба дуло здати генетичні аналізи, а вони коштують ого-го. Таке рідкісне захворювання в нашій країні не знають як лікувати. Кудись їхати й щось шукати заважає карантин і фінансові труднощі родини. Але життя йде, і дівчаткам треба здавати ЗНО, вступати до університету, здобувати професію. Влітку дівчата на два тижні лягають в лікарню для профілактики очей. Тому витрати перевищують доходи. Нам потрібно допомогти придбати апарати, це життєво необхідна для них річ і її треба кожні 5-7 років змінювати. Для того, щоб дівчата нормально навчались в університеті треба високоякісні апарати, щоб вони могли відрізняти вчителя від побутових шумів. Так трапилося, що лікування очей без слухових апаратів неможливо. Мати проблеми зі слухом – не означає бути неповноцінною людиною, адже для подолання цієї недуги потрібні лише слухові апарати, завзятість та велике бажання не здаватися! Сьогодні ви можете стати важливим учасником у житті Вікторії та Вероніки. Дівчата заслуговують на цю «звичайнісіньку» і настільки неймовірну для нас здатність – чути! Сума до збору 152908.00 грн.

Друзі, привітаємо нашого нового підопічного, чудового рудоволосого хлопчика з веснянками на щічках Філіпа Бєлєкчі, і побажаємо йому удачі! Хлопчикові 6 років, і він дуже вірить в нашу підтримку, чекає ваших коментарів і репостів. У Філі практично з народження серйозна аномалія розвитку хребта. Маленький Філіп з'явився на світ багатирем, з вагою 5600 грамів, приблизно до року розвивався, як усі дітки. Пізніше мама Марина помітила, що у синочка, щось не так з хребтом, на спинці почав повільно рости "горб". Так, як родина живе в селі Борисівка Нікопольського району, кваліфікованої медичної допомоги та консультації отримати було неможливо. Для того, щоб поїхати в Дніпро, потрібні були фінанси, яких катастрофічно бракувало, оскільки у той час важко захворів чоловік Марини, і усі кошти йшли на його лікування. Окрім Філіпа, в родині є семеро дітей. Коли сім'я Бєлєкчі трохи вийшла з фінансової кризи, мама повезла Філіпа в Дніпро, а після в Харків на консультації. У 3 роки Філіпу оформили інвалідність. Пізніше, після проходження МРТ порекомендували носити корсет. Але кут викривлення до того моменту вже досяг 113°, а рекомендація лікарів з приводу корсета була помилковою. На сьогодні мама Марина з Філіпом тричі були в Києві на обстеженнях МРТ, КТ і консультаціях у доктора Курільца И.И. у "Міжнародному центрі нейрохірургії". На травень місяць призначена операція. Як сказав лікар, випадок дуже складний та рідкісний. І навіть при тому, що оперувати Філіпа візьмуться американські лікарі з організації Spine Hope, ризик складає 50%. (невідомо як поведеться організм після операції). При цьому, якщо нічого не зробити, то з часом викривлення стає незворотним і з роками може тільки посилюватися. В результаті дитина ризикує отримати багато проблем. Батьки та наш фонд вирішили поборотися за ці 50%!!! Металоконструкцію, яка фіксуватиме хребет, нададуть безкоштовно, а ось вартість самої операції складає 169384,00 грн. Тільки де їх узяти? Для звичайної сім'ї ця сума просто непідйомна. У селі для Марини роботи немає, а чоловік на інвалідності. Друзі, збір дуже терміновий, оскільки часу до травня місяця залишається зовсім мало. Тому ми звертаємося до усіх небайдужих людей допомогти цій багатодітній родині, сплатити операцію. Це дуже важливо для Філі, для його здоров'я і майбутнього самостійного життя. Друзі, ми знаємо, що разом ми можемо творити дива. Зробимо так, щоб воно прийшло і в сім'ю Філіпа.

Дудар Олексій Сергійович 14.01.2010р.н. Діагноз: Нижній парапарез із явищами атаксії. Груба затримка психомовного розвитку. Сколіоз грудопоперекового відділу 2 ступеню. Кілевидна деформація грудної клітини Дудар Микола Сергійович 14.06.2011р.н.  Діагноз: Вегето-судинна дистонія. Сколіоз грудопоперекового відділу 1 ступеню. Порушення осанки. Друзі, допоможіть відправити братів Олексія і Миколи Дудар на важливу для них реабілітацію Пам'ятаєте історію сім'ї Дудар: зневірившись мати дітей, батьки усиновили дев'ятимісячного малюка. А вже через рік у них народилися двійнята. Тепер в сім'ї троє хлопченят, і батькам доводиться нелегко: в усиновленого Альоші інвалідність. Олексій народився недоношеним, з вагою 1000 грам, з грубими порушеннями центрально нервової системи, на десятий день після народження він переніс інсульт, і це серйозно вплинуло на його здоров'я та розвиток. Тільки у 2 роки хлопчик почав самостійно ходити, на невеликі відстані. Батьки вперше звернулися до нас, коли хлопчикові було 4 роки. У 6 років Альоша не говорив і ходив тільки на невеликі відстані: сил вистачало метрів на 20. Однією з причин була низька вага. Завдяки вашій підтримці, наш фонд і інші фонди куди зверталися батьки допомагали Олексію, оплачуючи спеціальне харчування і реабілітації, внаслідок чого дитина змогла піднятись на ноги та розпрощатися з коляскою. З часом Альоша став вимовляти окремі слова, краще розуміти звернену мову, обслуговувати себе в побуті, частково одягатися і навіть допомагати мамі в домашніх справах! А потім була планова операція по видаленню аденоїдів. На жаль, перенесений наркоз викликав відкат в розвитку, і Альоша перестав ходити й розмовляти. З вашою допомогою вдалося звозити хлопчика в Клініку відновного лікування в Трускавці, поступово він наново навчився ходити та вимовляти слова. Зараз Альоші 11 років, він ходить в школу на індивідуальні зайняття з логопедом, проходить масажі, ЛФК, самостійно без підтримки може пройти невелику відстань, постійні зайняття в реабілітаційних центрах поліпшили увагу хлопчика та допомогли йому трохи освоїти мову. Але щоб не відставати від ровесників, займатися треба багато і регулярно. Разом з Олексієм на реабілітацію відправиться і його молодший брат. Проблеми почалися у Колі два роки тому. Після важкого бронхіту почалися найсильніші головні болі, потім до них приєдналися і болі в спині. Хлопчик почав сильно сутулитися, обстеження у дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» показало викривлення хребта, деформацію грудної клітини, біль не відступав. Коля проходить реабілітацію, масажі, ЛФК в Нікополі. Після кожного курсу настає полегшення, але потім проблема повертається. Хлопчик дуже допитливий, вчиться в музичній школі у 2 класі за фахом "фортепіано", з 4 років займається в театральній студії. Зараз Альошу і Колю чекають на новий реабілітаційний курс в Центрі реабілітації фізичної терапії та інклюзивного навчання ім. Святого Праведного Іоанна, який, можливо, стане найважливішим для братів і допоможе їм повноцінно відновитися. Для цього треба зібрати 40500 грн. Але, на жаль, фінансові можливості сім'ї вичерпані. Друзі, ми щиро віримо, що саме 2021 рік принесе хлопченятам ЗДОРОВ'Я, і вони все зможуть. Тільки треба їм трохи допомогти. Будь-яка сума пожертвування дозволить змінити життя Олексія та Миколи. Просто не проходьте повз!Будь ласка, підтримайте Олексія та Миколу!

Златослава - дівчинка, якій всього 1 рік. Маленька крихітка пережила вже досить багато всього за перший рік свого життя. Златочка народилася у важкому стані. З перших секунд появи на світ вона боролася за життя. У реанімації дівчина провела 3 місяці. Але це був тільки початок маминої боротьби за життя доньки. Після виписки зробили МРТ головного мозку і виявилося, що в голові у Златочки 2 субдуральні гігроми (які здавлюють мозок). Дійшло до того, що Злата вже навіть візуально не реагувала. Це дуже страшно дивитися на маленьке янголятко, яке просто дивиться в стелю та ніяк не реагує, навіть на свою маму. У 6 місяців Златі, у потиличну частину голови, поставили два резервуари (для пункції рідини).Згодом самопочуття покращилось, дівчина стала посміхатися, брати іграшки, стояти біля опори.Мама постійно возить доньку планово на реабілітацію. Але, на жаль, цього мало ... Потрібні більш серьозні методи.Златі ставлять основний діагноз: ДЦП, гідроцефалія, розбіжна косоокість, затримка етапів розвитку, тому цій маленькій дівчині потрібна реабілітація, для того, щоб не упустити шанс на повноцінне життя... Лікарі направляють Злату в «Міжнародний медичний центр ім.Козявкіна».Центр надав рахунок на 15700 грн.Залишився один місяць, щоб сплатити за реабілітацію. Через карантинні умови відмовлятися чи переносити реабілітацію неможливо. Важливо не втрачати час!Ми просимо вас про допомогу.

Дівчинка народилася передчасно з вагою 1кг 150 гр. Для батьків почався період страху та очікування - приймання ліків та крапельниць, штучна вентиляція легень та харчування через зонд. У Софійки діагностували «ДЦП, правобічний геміпарез».Батьки дівчинки зі страхом згадують ті часи.Завдяки старанням батьків та лікарів реабілітологів Нікопольського реабілітаційного центру, Софійка може ходити та тримати речі у своїх ручках.Але дитячий церебральний параліч тільки називається дитячим. Насправді захворювання залишається з людиною на все життя. І все життя з хворобою потрібно боротися! У грудні Софійку чекають у «Міжнародному реабілітаційному центрі Козявкіна» Сума до збору 20480 грн.На жаль, зараз самостійно зібрати кошти на реабілітацію батьки не в змозі, тому ми просимо вас про допомогу. Будь-які ваші благодійні перерахування - це нова набута вправність для принцески Софійки! Будь ласка, підтримайте Софійку!

Знайомтеся - дівчинка Єва, їй 9 рочків. У свої дев'ять вона перенесла чимало страждань, пройшла сотню лікарів та аналізів. У дівчини орфанне (рідке) захворювання. Таких діток, як Єва, дуже важко діагностувати. У дівчинки вроджена серцева вада. Вона не ходить до школи і не може спілкуватися з однолітками через те, що у неї тривожно- фобічний синдром і порушення постави. Щоб поставити правильний діагноз і підібрати відповідний протокол лікування, треба докласти чимало зусиль. Потрібно виключити: -Синдром Марфана, MFS OMIM:154700; -Синдром Кулена-де-Фриза; -Синдром Лоис-Дитца; -серцево-судинний-кожний синдром. Зараз Єву готова прийняти клініка "Охматдит", інститут серця в Києві та лабораторія медико- генетичного центру "Мама Папа", але потрібно здати дороговартісні аналізи (прайс у додатку). Батьки додають багато зусиль, щоб допомогти своїй дитині, але на всі необхідні ліки та лабораторні дослідження потрібні чималі кошти. Лікарі дають надію, якщо вчасно діагностувати захворювання, то дівчина наблизиться до нормального життя. Завдяки лікуванню в Єви рідше проявляються признаки епілепсії та синіння шкіри. Але падіння, від яких ніяк не позбавиться, залишаються. Як всі діти, дівчина любить тварин та бувати на природі. Євочка мріє стати ветеринаром, ось така дитяча мрія.

До фонду звернулася сім'я Заїкіних з проханням допомогти їх дочці Майї. Майя хворіє на Ювенільний ревматоїдний артрит, суглобову форму з ураженням очей та швидкопрогресуючим перебігом. Завдяки зусиллям лікарів та вдало підібраній терапії вдалось взяти під контроль захворювання та досягти ремісії. Для того, щоб підтримувати стан ремісії, Майя потребує безперервно, кожні 2 тижні ін'єкцій імунобіологічним препаратом "ХУМІРА". В житті Майю спіткали нескінченні госпіталізації в лікарні, щотижневий забір матеріалу для аналізів, постійний прийом пігулок та по шість ін'єкцій щомісяця. І так день у день, протягом 5 років. Але не дивлячись на всі недитячі випробування, що випали на долю цієї тендітної дівчинки, вона дуже сильна, життєрадісна та активна. ЇЇ життя вирує, та завдяки препарату "ХУМІРА" вона має можливість жити повноцінним життям. Наразі зазначений препарат закінчився в лікарні через затримку закупівлі та поставки ліків для тяжкохворих дітей. Переривання лікування призведе до загострення тяжкого стану та нанесе незворотних вражень суглобів та очей дитини, яка так любить навколишній світ. Майя ризикує змінити самокат та велосипед на інвалідний візок, а блакитне небо та жовті поля пшениці на темряву, книжки з мальовничими ілюстраціями на шрифт Брайля. В майбутньому, коли виросте, Майя мріє стати ветеринаром та працювати в притулку для тварин. А ще стати вершником коника, якого буде любити до нестями. Маємо надію, що мрії Майї втіляться в життя! Для продовження лікування необхідно придбати препарат імунобіологічної терапії "ХУМІРА", який в середньому коштує 12 500 гривень на місяць. Будь-яка сума може стати для дівчинки рятівною! Адже це - Інтернет, тут нас багато, тут немає меж, тут ми можемо творити дива буквально парою "кліків"! Будемо дуже вдячні усім, хто відгукнеться на наше прохання допомогти Майї!

Чотирнадцятирічна дівчина бореться за своє життя. Ось так буває, що раптово приходить біда. Так буває, що хворіє дитина. У цієї красивої, блакитноокої дівчини онкологічне захворювання. А почалося все 16 грудня минулого року, коли Наталя перенесла втрату улюбленої бабусі, яка виховувала її з самого дитинства, так як мама кинула Наталю і бабуся замінила їй маму. Для Наталки це був сильний стрес. А 18.12.2019 Наталя з гострою ангіною і високою температурою потрапила в інфекційну лікарню, де лікарі звернули увагу на показники крові, почали проводити обстеження та лікування. Протягом цього часу знову піднялася висока температура, лікували ГРВІ, при цьому з'явилося запалення з правого ясна. Звернулися до дитячої стоматології, де Наталі видалили зуб. На ранок збільшилася опухлість обличчя, звернулися на 103 з високою температурою, болем і кровотечею в місці видалення зуба, де в допомозі відмовили, сказавши їхати самостійно до стоматолога. Це був суботній день 25 01.2020 р. Оскільки дитяча стоматологія не працювала Наталю прийняли в міській стоматології, після огляду дали направлення на Дніпро. Хвору, слабку з температурою Наталю повезли автобусом в Дніпропетровську обласну дитячу клінічну лікарню, де надали всю необхідну допомогу.   Лікарі побачили відхилення в аналізі крові і перевели дівчину в онкогематологічне відділення. В результаті шокуючий всю сім'ю діагноз: «Гострий лімфоцитарний лейкоз»... Світ перевернувся, і почалося інше життя - в стінах лікарняної палати... Перші хіміотерапії, прийом таблеток, неприємні процедури, потреба в донорах крові, у Наталі четверта позитивна група крові, але можна будь-яку на обмін, і здати її можна тільки в Дніпрі. Тому ми беремо Наталку під опіку нашого фонду, так як у неї буде тривале лікування, яке потребує чималих витрат. До хвороби Наталя вчилася в школі №2 м. Нікополя, займалася суто українським національним видом єдиноборства - хортингом, отримуючи перші місця, тому дівчина фізично сильна, одним словом боєць, вольова і завжди весела. У неї є дбайливі батько і нова мама. І вона вірить, що обов'язково вилікується, що труднощі тимчасові, що треба всього лише потерпіти, і все буде як раніше та навіть краще. І ми віримо! Віримо, що лікарі допоможуть Наталці, віримо, що вона назавжди забуде про хворобу. Разом ми можемо зробити так, щоб ця історія закінчилася хеппі-ендом. Давайте доведемо, що чудеса трапляються - тут і зараз! Обов'язково вказуйте в призначенні платежу, що це допомога для Дорошенко Наталі

При выписке из роддома рекомендована консультация невропатолога. В январе 2006 г. консультирован в Днепропетровской детской клинической больнице и сразу госпитализирован в детскую больницу №5 г. Днепропетровска с гидроцефальным синдромом, синдромом двигательных нарушений. С двух лет появились ночные боли в ногах. Днепропетровские врачи не могли определить причину этих болей. И так начались наши поездки по всей Украине. Консультирован ортопедом кафедры травматологии Запорожской медицинской академии последипломного образования, где поставлен диагноз врожденная деформация грудной клетки 1 ст., левосторонняя косолапость. В 2008 году консультация ортопеда и невролога в «Охматдете» - врожденная левосторонняя косолапость, плосковальбусные стопы, сходящееся косоглазие, пирамидальная недостаточность слева. Рекомендовано дальнейшее наблюдение невролога и окулиста по месту жительства. В этом же году консультирован профессором Евтушенко С.К. Донецкого Национального Медицинского Университета им. Горького, где впервые был поставлен диагноз, указывающий на эпилепсию – последствия крайне-спинальной травмы мозга с нижним парапарезом и ночными миокланиями и миамиями в ногах. Назначены противосудорожные препараты, но на фоне лечения этими препаратами приступы полностью не купируются. В 2011 году у нас родился второй ребенок - Георгий. Диагноз – здоров!!! Но в связи с заболеванием старшего сыночка руку держали на пульсе. Периодически консультировались у неврологов. И вот в сентябре 2013 г. Георгий утром не смог встать на ноги. И опять начались поездки по больницам. Сорок дней в инфекционном отделении на Космической г. Днепропетровска с подозрением на полиомиелит. Затем реабилитация в Днепропетровской детской клинической больнице №5 и диагноз вялотекущий парапарез. После этого и младший сын стал просыпаться по ночам от болей в ногах. Стал быстро уставать при ходьбе. В январе 2015 года нас направили на реабилитацию в Реабилитационный центр «Орля» г. Никополя. После осмотра врачом нам было рекомендовано обратиться в генетический центр г. Харькова, где моим деткам были установлены диагнозы, связанные с нарушением обмена веществ и даны рекомендации по лечению и диете. Максиму и Георгию сразу были ограничены такие продукты как гречка. яйца и говядина, а Максиму в связи с лактозной непереносимостью еще и молочные продукты. В ноябре 2015 г. после получения результатов анализов Георгию рекомендовали исключить белковую пищу и ограничить потребление молочных продуктов. И снова назначено лечение препаратами, на приобретение которых у нас уже просто не хватает денег, так как детям приходится постоянно покупать специальное питание и сдавать дорогостоящие анализы. Обращаемся к Вам дорогие наши друзья, помогите, пожалуйста, Максиму и Георгию стать здоровыми. Помощь можно оказать на расчетный счет фонда с назначением платежа - «Благотворительная помощь на лечение Билецких Максима и Георгия».

Сделав все анализы, был поставлен диагноз: сахарный диабет, 1 типа, впервые выявленный, метаболическая кардиомиопатия. Мама Богдана восприняла это как гром среди ясного неба, понимая, что речь идёт о тяжёлом плохо поддающемся лечению заболевании. После проведенного лечения состояние мальчика улучшилось. Для дальнейшего обследования и лечения ребенок был переведен в детское эндоотделение Клинической Больницы №1 г. Днепропетровска. Была назначена инсулинотерапия. Затем неделя пребывания в инфекционном отделении ОДКБ с заболеванием ОРВИ, и снова перевод в детское эндоотделение с жалобами на повышение сахара в крови на фоне ОРВИ, и опять постоянная инсулинотерапия. На данный момент мальчик находится дома, где мама непрерывно, ежедневно в назначенное время ведет контроль уровня глюкозы в крови с применением тест-полосок, на покупку которых ежемесячно требуется немалая сумма средств. При таком заболевании помимо применения инсулина необходимо строгое соблюдение режима питания, с ограничением потребления углеводов, частое кормление. Кроме Богдана в семье есть еще старший ребенок, мама воспитывает их одна, помогает бабушка. Очень трудно приходится финансово, получая лишь пособие на ребенка.