До затишного світлого приміщення на цокольному поверсі чотириповерхівки щодня приходять люди. Хтось за допомогою, хтось - подякувати або принести щось для інших. Тут розташований благодійний фонд «Дітям Нікополя».

Від лютого 2022 року команді довелося пройти шлях від хабу військових волонтерів до осередку гуманітарної допомоги нікопольцям, переселенцям та військовим.

Водночас фонд продовжує місію започатковану 2011 року - допомагає онкохворими дітям та дорослим нашого міста, а також збирає кошти на лікування та операції.

Директорка фонду Маргарита Горбаненко поділилася, чим фонд живе сьогодні, та що було реалізовано торік після великого російського вторгнення.

Зробити так, щоб стало краще

«Дітям Нікополя» підтримує своїх підопічних як медикаментами, так і фінансово. Для цього команда відкриває офіційні збори коштів.

«В місце перебування військових поцілив ворожий танк - хлопців закидало цеглою. Побратим Артема загинув, а він сам потребував встановлення імпланту на травмований хребет. Якщо безкоштовно, то чекати 3-4 місяці. Це довго. Ще потрібно проходити реабілітацію. Для пришвидшення збору ми проводили лотереї та акції», - розповідає пані Маргарита про одного з теперішніх підопічних - військовослужбовця з Нікополя Артема Бологова.

Офіційна вартість операції складає понад 62 тисячі гривень. Майже третину коштів знайшла родина Артема, а за участі фонду та громадськості вдалося зібрати необхідну суму.

Чотири роки тому 9-річному Михайлу Чабаненку діагностували цукровий діабет першого типу. Щомісяця родині Мишка потрібно сплачувати по 5000 грн на витратні матеріали для контролю та корекції рівня цукру. Фонд відкрив збір на закупівлю цих матеріалів, а також запланував збір на рік підтримки інсулінової помпи. Це - 60000 гривень.

Пані Маргарита додає, що наразі одним із додаткових напрямів в діяльності фонду є допомога людям з кардіологічними захворюваннями.

До початку обстрілів міста до Нікополя прибували жителі Енергодару, Херсонщини. За словами Маргарити Миколаївни, люди кидали все і приїжджали - з інфарктами і інсультами. Зокрема, згадує історію переселенця з Енергодару, якому фонд допомагав коштами: у чоловіка був обширний інфаркт.

«Виїхали з Енергодару без нічого. Тож коштів на лікування не було, і для родини то була суттєва допомога», - розповіла директорка фонду.

Наразі родина чоловіка разом з ним перебралася до Києва, адже постійно потрібно спостерігати за станом серця. Пані Маргарита ділиться, що дружина Антоніна навіть ходила шукати ту бригаду лікарів, що прямо в кареті швидкої повертали з того світу її чоловіка, але не знайшла. Тому просила подякувати бригаді реаніматологів, які зберегли життя її чоловіка.

«Але ж і онкологія нікуди не поділася. Стало ще більше, особливо жіночої. Профілактика, вчасне лікування, психологічна підтримка - все це дуже важливо і це - наша місія», - акцентує Маргарита Горбаненко.

Після 24 лютого організація розширила співпрацю з українськими благодійними фондами. Один із них - «Твоя опора» з Києва, фонд займається дітьми із вадами серця. Саме до нього команда «Дітям Нікополя» перенаправила родину однорічної дівчинки, яка потребує операції.

На підготовчому етапі й новий проєкт, який фонд має намір реалізувати у співпраці із командою з Дніпра. Він пов'язаний із відбудовою житла для постраждалих нікопольців Comeback home.

«Ми хочемо облаштувати житло для 6-річної Кароліни, яка внаслідок обстрілу Нікополя втратила кінцівки ніжок. Наразі дівчинка з мамою за межами країни, тому ми комунікуємо з тіткою. Домовилися з ініціаторами проєкту, що почнемо шукати житло, яке можна буде адаптувати під потреби дівчинки. Але поки не поспішаємо - місто ще в зоні бойових дій», - говорить керівниця.

«Два-три тижні»…або перші тепловізори

Маргарита Горбаненко пригадує, як в перші дні великого вторгнення разом з колегами ховали офісне приладдя, адже колони ворожої російської техніки сунули швидкими темпами.

Опанувавши себе від першого потрясіння, в стінах фонду почали збиратися досвідчені військові волонтери Нікополя. Тож організація неофіційно перетворилася на волонтерський хаб та кол-центр. Однак чіткої концепції щодо подальшої роботи фонд ще не мав.

Почали зі збору ліків та перев'язувальних матеріалів для військових. Люди приносили, а волонтери розвозили.

«Ми кидали на своїх ресурсах пости про потреби, і люди приносили все, що було у них в аптечках - зеленку, йод, бинти, вату. Ми ж думали: «два-три тижні…», - пригадує пані Маргарита.

До слова, нікопольський фонд почав співпрацювати з львівським «Крила надії» - разом передавали на фронт медикаменти та смаколики. Тож, на додачу, був ще й таким собі логістичним центром - тут все накопичувалося і звідси волонтери вже відвозили бійцям.

Збираючи медикаменти для військових, довелося зіткнутися з проблемою відсутності в аптеках міста ліків: інсуліну, від серцево-судинних захворювань та для щитоподібної залози. Це загрожувало тим, що цивільні підопічні фонду могли залишитися без медикаментозної підтримки з його боку.

«Вимушені були залучати власні знайомства за кордоном. Нам передавали ліки для щитоподібної залози з Франції та Польщі», - пригадує Маргарита Миколаївна.

«Два-три тижні» перетворилися на крилатий вислів і привід для мемів серед українців, а фонд за цей час увійшов в нову стадію волонтерства. Вже в травні за його посередництва були придбані дрони та тепловізори для військових.

«Підприємство з Марганця (в цілях безпеки ми не розкриваємо назву - ред.) перевело на наш рахунок велику суму, яку вони чітко контролювали. Ми разом з їх бухгалтерами вишукували найвигідніші пропозиції. Закуповували для військових техніку, відповідно до їх заявок - все дуже ретельно вивчалося - кому і що», - розповідає директорка фонду.

За пожертви з Америки, Ізраїлю та Польщі фонд закуповував рації, а згодом долучився до співпраці із місцевими швачками-волонтерками - купував трикотаж для пошиття літнього екіпірування військовим.

Підтримка благодійників і партнерів

У фонді розповіли, що наразі продовжуватимуть забезпечувати дітей та лежачих дорослих підгузками, серветками, пелюшками, а також - якісною гігієною. З останнім допомагають команда фонду «Твоя опора». Також за допомогою «Крил надії» нікопольський фонд отримував медикаменти для дітей з епілепсією та гідрогелеві пов'язки.

Основними донорами, які допомагають підопічним нікопольського фонду та ВПО, є родина покійного благодійника з Німеччини Крістофа Райва, який понад 10 років фінансово підтримував «Дітям Нікополя».

Інколи допомагають місцеві підприємці, меценати з-за кордону та звичайні мешканці.

«Кожного дня нам щось приносять. Було, приносили дитяче взуття, засоби гігієни, новий одяг - щоб ми все це роздали. З Німеччини нам були прислали 55 пар літнього взуття», - ділиться директорка.

До слова, під час нашого спілкування до фонду завітав чоловік, який передав кілька банок нового дитячого харчування.

Гуманітарна діяльність для родин вразливих категорій

Нікопольські родини, які виховують дітей з інвалідністю, також отримують допомогу від фонду. Ці сім'ї залишились в Україні, тож організація вже двічі підтримувала гуманітарними наборами. Допомогу вдалося організувати в рамках мінігранту від Асоціації паліативної допомоги з Києва.

«Гуманітарка, яку отримують зазвичай - це теж добре. Проте в більшості - консерви і каші - діти цього не їдять. Тому ми підходили до формування набору індивідуально - закуповували ліки, засоби гігієни, продукти, за потреби - тонометри і пульсоксиметри», - розповідає пані Маргарита.

Серед родин, яким фонд допомагає індивідуальними гуманітарними наборами - родина Воловик. Мама Людмила виховує сина Артура, який має інвалідність.

З початком обстрілів міста в липні 2022 року родина виїхала до Німеччини. Проте вже через два місяці повернулася в Україну через проблеми адаптації на новому місці. Пані Людмила каже, що фонд «Дітям Нікополя» майже з народження супроводжує її сина. Тож враховуючи потреби Артура в харчуванні, продуктові набори від фонду були індивідуально підібрані під хлопчика.

«Я прихильниця того, щоб моя дитина отримувала вітаміни не в пігулках, а в продуктах. Тому фонд надавав те, що потрібно було Артуру: молочні продукти, фрукти, горіхи. Навіть - перепелині яйця», - поділилася Людмила Воловик.

Автор: Даша Бойко"

Джерело: nikopol.city